спілка ковалів

13 – 14 вересня Дніпропетровськ перетворився на місто-свято, місто-натхнення, місто-казку. Гості та мешканці святкували 226 річнию від дня заснування Катеринослава (колишня назва Дніпропетровська).
Ковальська спільнота не змогла залишитися осторонь свята. Майстри подарували своєму місту «Лавочку закоханих» та «Дерево Бажань».
Справа у тому, що ковалі вирішили не просто подарунком долучитися до міського свята, а й влаштувати невеличке власне. Вони орагнізували домашній ковальсикй фестивальчик, на якому показували усім бажаючим свою майстерність і не тільки по роботі з металом. До дніпропетровського дійства приєдналися і ковалі з Криму та Донецьку.

Думаю, більшість тих, хто був на прекрасному святі ковалів в Івано-Франківську цього 2008 року, мали нагоду познайомитися із фінською командою. Сподіваюся, ви пам’ятаєта і Тапіо з Евою – двох фінських студентів-ковалів, які приїхали в Україну навчитися від нас із вами. Останні 6 днів свого візиту вони провели у Крим, а точніше у Сімферополі – кузні Олега Криворученка.

Про те, що Кримське відділення Спілки майстрів ковальського мистецтва України заснувало у Сімферополі Алею кованих фігур уже багатьом відомо. Кому не відомо, то знайте: в центрі міста у сквері ім. П.Дибенка тепер розташовано маленький острівок кованих фігур і лавочок.

Є у кримських ковалів одна цікава риса – вони із задоволенням готові привідкрити лаштунки свого давнього ремесла для усіх охочих дізнатися трохи більше про вогонь та метал. Власне, це, певно, риса усіх справжніх майстрів. Мабуть тому, дуже часто можна побачити ковалів не лише на профільних фестивалях і виставках, а й на різноманітних святах і дійствах, пов’язаних з відродженням різних ремесел та мистецтв і збереженням традицій в Україні та за її межами.

Традиція проведення ковальських фестивалів у країнах Західної Європи існує уже кілька десятиліть, першими були такі заходи в Чехії, Німеччині, Австрії, Франції... Проте в Україні ковальство не мало можливості розвиватися в радянські часи. Тому ковальство, як художнє ремесло, незважаючи на його величезну історію, у ХХ ст. столітті зазнає занепаду, і відроджується лише в його останні десятиліття. Проведення фестивалів та ковальських імпрез започатковується на території Західної України в 1990-х роках, спершу у Львові, потім у Івано-Франківську (наразі найпотужніший міжнародний ковальський фестиваль в Україні) та Києві, Донецьку, Судаку.

4 травня в місті Івано-Франківську урочисто відкрили V Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів — 2007». Організатори свята – Івано-Франківське відділення Спілки ковалів України. Розпочали цьогорічний фестиваль зі встановлення по вулиці Незалежності, поруч з приміщенням обласного лялькового театру імені Марійки Підгорянки монументальної композиції «Букет майстрів», що була виготовлена під час минулорічного фестивалю. Висота цього витвору 4.5 метри, основу – високу металеву спіраль зі спеціальними отворами – виконали заздалегідь, а ось всі елементи букета виготовляв кожен із запрошених художників-ковалів.

Протягом трьох днів Івано-Франківськ пишно відзначав свій ювілей – 345 річницю з дня отримання містом магдебурзького права. Пропонуємо вашій увазі дайджест найцікавішого, що відбувалось у нас, в місті, протягом цього часу.
24 тисячі кілометрів на мотоциклі подолав бельгійський коваль, щоб потрапити на “Свято ковалів-2007” : На цьогорічний фестиваль з’їхалися ковалі з двадцяти двох країн: Італії, Голандії, Узбекистану, Грузії, Фінляндії, Росії, Литви, Великобританії.

300 ковалів з понад 20 країн з‘їхалися на фестиваль ковалів до Івано-Франківська. На очах городян вони творять з розпеченого заліза справжні шедеври.
Центральна площа Івано-Франківська сьогодні перетворилася на справжню ковальську майстерню. Тут зібралися майстри по металу з понад 20 країн світу. Просто неба – розпалили горно. Адже саме з цього розпочинається робота кожного коваля. Бельгійські майстри на Прикарпатті вперше. Із собою привезли інструменти й багаторічний досвід роботи з металом. За кілька годин з розпеченого шматка заліза роблять абстрактну скульптуру. Кажуть, назви у неї немає, але вона жива. В ній – душа бельгійських ковалів.